Цікавинки української мови: Частина 1. Діалекти

Українська мова цікава та милозвучна. Вона різноманітна та інколи навіть непередбачувана – за що ми, українці, любимо її щодня та щохвилини. Наша мова не менш різноманітна, ніж англійська чи французька. У нас одне слово може звучати зовсім по-різному в залежності від того, в якому регіоні України Ви знаходитесь.

Цікаво, що за словниковим запасом до української мови найближчою є білоруська (84% спільної лексики), далі йдуть польська (70%) і сербська (68%). Далі йде російська мова – 64%. Найбільше спільного у фонетиці та граматиці українська має з білоруською, чеською, словацькою та польською мовами.

В українській мові існує три територіальні говори – наріччя:

  1. Північно-східне (охоплює більшу частину Київської, Одеської та Сумської областей, Полтавську, Черкаську, Хар­ківську, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізь­ку, Кіровоградську, Миколаївську і Херсонську області);
  2. Південно-західне (охоплює частину Київської та Одеської областей, Вінницьку, Хмельницьку, Чернівець­ку, Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську і Терно­пільську області);
  3. Північне (охоплює північ Сумської і Київської областей, Чернігівську, Житомирську, Рівненську і Волин­ську області).

Кожне з них, в свою чергу, поділяється на говірки. Північно-східне наріччя нараховує найбільшу кількість говірок – 9. Найбільш поширене наріччя в Україні – південно-західне. Наріччя також поділяють на територіальні (прив’язані до конкретної території) та соціальні (мови соціальних груп). Територіальні легко відслідкувати: наголос, вимова, лексика та швидкість мовлення кажуть про людину більше, ніж будь-який запис у паспорті.

diakekty

Спробуємо пояснити такі цікавинки на прикладі простих слів:

Велосипед на західній Україні – “ровер”, на сході, Одещині та Житомирщині – “лайба”.
Картопля має багато замінників в регіонах: “бульба”, “бараболя”, “біб”, “мандебурка”.
Горище – “стрих” на Івано-Франківщині та Львівщині, “гора”, “вишка” – інші західні регіони.
Сковорідка – “ринка”, “бритванка” – Івано-Франківщина, “пательня” – західні регіони.

Важко пояснити історію виникнення таких синонімів, проте саме вони зроблять Вашу мандрівку Україною цікавою та несхожою на мандрівки іншими країнами.

Особливо цікавою та колоритною є лексика Львова, Закарпаття та найближчих регіонів. Діалекти цих місць укладають в словники, а говори мешканців цих регіонів можуть збити з пантелику будь-якого туриста. Тут дівчину називають “кобіта”, бар – це “кнайпа”, креденс (а Ви обов’язково зустрінете кафе з такою назвою) – шафа зі скляними дверцятами, “люстро” – це дзеркало, “пацьорки” – намисто, “пуделко” – коробочка, “криївка” – секретне сховище. Місцева кухня пропонує спробувати “пляцки” – солодкі пироги в “ресторації” (ресторані) або “цукерні” (кондитерська). А ще дуже добре “шпацирувати” (прогулюватись) вузенькими вуличками Львова та надихатись унікальністю цих місць.

Як казав Бернард Шоу, існує 50 способів сказати “Так” і 500 способів сказати “Ні”, проте є лише один спосіб це написати. Значну роль в мовленні українця також відіграє інтонація, наголос, тональність вимови. Іноді Вам зовсім не потрібно знати значення усіх діалектних слів, адже їх можна зрозуміти за однією лише мімікою та тональністю співрозмовника. 

Кожна мова цікава та неповторна. Вона має багатовікову історію та унікальне звучання слів. Плекайте, вивчайте й любіть її, цінуйте та пишайтесь нею!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

© 2019: Ukrainian Language School Kyiv|Foto Credits